Старічкі снова отожглі.

На цей раз це були Nazareth.

Без Кому Вниз, котрі відмінили частину туру. Не хочу обговорювати чому. Бо думки різні. Не надто приємні в тому числі.

Цього разу було все на більш високому рівні.
+ Краще звук.
+ Краще зала та акустика.
+ Краще сцена.
+ Краще слухачі.

Хоча дечого не вистачало...


Гм. Чекаємо на DP?

Нещодавно придбав сабж. Спочатку був трохи розчарований. Потім вслухався і порадувався :)

Викладаю на ваш суд кращі, на мою думку, треки альбому.


Пісня "Березневий кіт" виконана у незвичному для Флайзи стилі, вона лірична. Вокал Джамалки дуже добре поєднується з вокалом Сергія Присяжного, вже за це можна виділити пісню.


"Радісно так" є типово флайзівська пісня, весела і роздовбайська. Класика, словом :)


"Гей же гу!", окрім того, що є просто приємною, являє собою сучасний переспів повстанської пісні. Цей кавер вийшов у них дуже вдало (на відміну від ТНМК-івської "Води").


"Соло", заспіване разом з поляками Хабакук, є ще одним дуже вдалим прикладом співпраці. Хто тут знає польську, розкажіть, про що співають сусіди? :)


Приємного прослуховування :)

З невідомих науці причин я прогальмував свого часу і не запостив цеє раніше. Тепер наздоганяю.

Замість прес-релізу...
Радий повідомити, що те, на що дехто з вас так сильно чекав, відбулось сьогодні. Наш гурт випускає свій перший альбом з одноіменною назвою Etwas Unders. Цей альбом був записаний в далекому вересні 2007-го року. Потім весь останній рік він дуже тяжко зводився і мастєрілся. Чому так довго? Це важке запитання для нас, адже гурт скоріш за все слід вважати таким, що розпався. Одже в зв'язку з цим і керування процесом зведення буде нецентралізоване і неефективне.
Але не будем сумувати, адже альбом готовий, та ще і не на абияких умовах розповсюдження. Ми вирішили його не продавати в магазинах, а безкоштовно розповсюджувати в Інтернеті. Думаю, це гарна новина, адже, зараз сучасна молодь тільки так музику і слухає :-).На цьому альбомі ви не почуєте вокал Лєни Білоус (нині Satory Seine), яка є автором текстів більшості пісень, хіба що в бонус-треці Взаємообмін. Зате маєте нагоду почути голос нової вокалістки Дани (yoko_yoko), а також клавішні парті Шевченко Вадима. Решта музикантів при запису була не змінна, їх ви могли почути на всіх концертах гурту. Автор музики - Тютюнник tearaway_Tea Євген.
Альбом був накопичений і зведений на студії 100% records. Режисером (а також отримувачем безлічі приміток і побажань) є Олег Ткаченко (+38-067-778-45-46). Прослухати і завантажити диск можна в розділі MUSIC сайту etwasunders.com.На цій мажорній ноті можна поставити крапку на історії гурту. Сподіваюсь, що ви про нас ніколи не забудете, а музика яка лишилась не зробить вас більш агресивними і жорстокими.
P.S. Авторські права на альбом зареєстровано в Україні. Ми дозволяємо копіювати в необмеженій кількості (але в поточній якості), ставити в ротацію будь-яку пісню та альбом вцілому, звісно, ви маєте вказувати виконувача, тобто нас - Etwas Unders. Продавати альбом заборонено.


Artist: Etwas Unders
Album: Etwas Unders
Label: DIY (no labels)
Record Date: 2007-09-15
Release Date: 2008-06-09
Genre: Alternative Rock
Quality: VBR HQ
Size: 87.3 MB
Time: 45:57

Tracklist:
1. Коматоз
2. Янголи
3. Амнезія
4. Відкрита Ясна і Пуста
5. Спокута
6. Сумніви Думки
7. Спроба
8. Відстань
9. Фінал Моїх Божевіль
10. Отрута
11. Хвора

+ Bonus

12. Взаємообмін




Враження від альбому неоднозначне... Беззаперечно, дуже добре, що він таки з'явився на світ. Вельми приємно звучить музика за нормальної якості запису. Треки ж залишили неоднозначне враження. З одного боку, пісні, котрі раніше виконувала Лєна, важко сприймаються у новому, нмд більш слабкому виконанні. Натомість нові (для мене) треки сприймаються на ура, особливо такі речі як Спокута та Відстань.

В будь-якому випадку, слухати треба.

Величезна подяка команді, що вона все ж зібралася духом та успішно завершила справу, на мажорній ноті :)

Сходили вчора знач у кіно. Я думаю, шо цей шматок кіноплівки може врятувати хіба переклад Негребецького, або на крайняк Гобліна. Що сюжету не буде стало ясно на 3-й приблизно хвилині, коли почалось головне - м'ясо. Але залишалась надія на трилер. Марно. Ні тобі напруження, навіть злякатися жодного разу не вдалося (а я й зовсім не загартована фільмами жахів людина). Тож, якщо хочете подивитися сучасне кіно з мальовничими сценами вбивства багатьох людей, поспостерігати за рукопашним махачем монстрів і зрештою порадіти за часткове виконання заповіту Бендера ("вбити всіх людей") - то одного разу можна сходити до кінотеатру на це. Всьо.

Не мастак я писати рецензії музичні. Але й оминути не можна.
Отже, за якихось пару місяців до мене доїхав першачок Інкунабули (дяки witty_sham).
Друззя, це - жир і мнєсо.
Я дуже радий, що не став качати mp3 і дочекався таки свого диску.
Насичене звучання оновлених Мати, Героїв та Народної, вперше почуті Твоє тіло (просто фдесятку одразу!) та Недаремно, озвучені пізнього вечора і раз за разом до півночі у маленькій однокімнатній квартирі за допомогою 2х25 Вт від Gembird (на правах реклами) порадували також сусідів.
Рецепт успіху до непристойності простий (тут до речі паралель із ще одними улюбленцями - иДМГ з їх бас-барабани): мінімальна трійка у складі Романа (ударрні), Максима (гітара та бек-скрім) та звісно Юрка (бас, вокал, сопілка) та альтернативно-роковим звуком, замішаним на фолькових мотивах (куди ж у нас без них). Все це звучить вельми свіжо, без "корновщини", котру закидають багатьом альтернативникам у нас.
З урахуванням учора вже слухаю раз шостий-сьомий. І поки не збираюся зупинятися.
Чого і вам бажаю.

Список треків:
01. Залишений
02. Тихо
03. Залиш мене сама
04. Герої 2.0
05. Мати
06. Недаремно
07. На поверхнях
08. Народна
09. Твоє тіло
10. Дедал та Ікар
11. Подаруй мені небо
12. Завжди

Вирок: рекомендовано до прослуховування (у кого вистачило розуму ще цього не зробить :)

Давненько не читав не технічної літератури. Точніше, нічого більшого за статтю. Минулі два тижні виявилися аж зовсім інакшими у цьому плані.

Категорично рекомендується до прослуховування.  Дуже і дуже добре пішло. Навіть з оглядом, що ніколи не був фанатом, ба більше - фактично не слухав (не те саме, що не чув). Варто подякуювати tearaway_tea з його відеорефлексіями та сторінкою на ласт.фм, де й було почуто трек "Император". Цікаво, що я фактично не можу порівнювати з попередньою творчістю, тож враження чисте і автономне.  Альбом слухається на одному диханні, включаючи ледь не філософські роздуми (Император) з іронією (Матч)... все це Сплин - "Раздвоение личности" (2007).

ЩЕ: неотвечаетмобильныйнеотвечаетмобильныйнеотвечаетмобильныйнеотвечаетмобильныйнеотвечаетмобильныйне

Якби це був дебютник, то цілком можна було сприйняти. Але після Hybrid Theory і Meteora... :(

ЩЕ: не достойно теґу "неформат".

Більш депресивний за "СБ". Але менш злий/агресивний. Специфіка сприйняття мови? Ще й вірші Прозорова, котрий здається майже плаче коли їх читає. Загалом, окрема тема. Ці вставки важко назвати зв'язуючими елементами для треків, вони скоріше несуть якесь окреме емоційне навантаження.

Зрештою, більшість матеріалу знайомий з часів демок. Аранжування сподобалося більше, ніж у "СБ" завдяки меншим розбіжностям з демками (для мене це плюс).

По треках.
Очікувалось: 1-отчество, Осень
Сподобалось: Осень (акустика)
Повеселило: In da Ko.Ти (mix by Дакила)
Здивувало: Народная
Шопопало: Бусинка

Альбом вийшов цілісний, слухаючи зовсім не хочеться перестрибувати до наступного треку. В той же час доволі короткий. Дуже сподобалось те, як хлопці експериментують, скажімо з треком Народная. З іншого боку, не зрозумів Бусинку.

У музичному плані менш жорсткий, що збільшує цільову авдиторію. В той же час рука не піднімається написати про якусь "форматизацію", хоча подібний закид має право на існування, зокрема у зв'язку з ротацією кліпу "Осень" на ТБ. Втім, я ніколи не належав до борців за "чистоту неформату", сприймаючи творчість на рівні емоцій. Із цим у ТОЛу все в порядку. Так чи інакше, ще одному бестселлеру -- бути.

Загалом: 7/10

До прослухання -- рекомендується.

ЩЕ: Смішно і парадоксально чути "я дал под сраку агрессии!", котра звучить... агресивно :)

Хоч і не включив альбом до найочікуваніших прем'єр року (забув, якщо чесно гг), тим не менш згадати про нього варто.
Тінь Сонця це такий собі Blind Guardian, але на з україньскою специфікою. Ні, я не кажу про закоси чи шось таке, виключно аби охаракретизувати напрямок. Наразі це фольк-метал, котрого небагато нині. Небагато якісного, звісно.
Отже, чого я чекав від альбому. А чекав я продовження у стилі МЄГАпотужних тем "Пісня Чугайстра" та "Козаки". Ці речі просто-таки на порядок вище попередніх робіт хлопів. І це дуже радує.
Що я отримав. Пристойного рівня альбом, тільки запис трохи дивний. На моїх вельми непоганих навушниках і колонках та ж сама пісня Чугайстра звучить троха гірше, здебільшого через менш якісні низькі частоти на запису. Можливо, той хто грабив у 320 кбпс (сам я диска ще не купив, бо немає в інет-крамницях досі), щось зробив, але я грішу на аранжування скоріше. Отже, насправді окрім вищевказаних треків, нічого видатного почути не вдалось. Чесно кажучи, я пишу ці рядки не після першого прослуховування, аби більш об'єктивно оцінити. Так, є непогані моменти у "Не Вмирай", а також дуже близькому до очікуваного рівня "Гнилгород".  Вже почуті у демо "Стежки Обрію" виявилися слабкішими в аранжуванні та вокалі, як не дивно. Хоча вокал Василюка мені подобається (власне, я би десь так само співав, якби почав :)) ). Хоча маю за собою таку фігню, демки часто видаються кращими, так було із Крихіткою, і з ТОЛ.  З решти треків можна виділити хіба білоруськомовну версію Чугайстра. Звучить вона цікаво, особливо зважаючи на мою приязнь до білоруської.
Отже, в цілому 7/10. Ріст очевидний, хоча хотілось більшого.

Не далі як вчора ввечері порадували півторагодинним сольником хлопи з гурту Paranormal Activity. Сам гурт не надто відомий, хоча цього абсолютно не заслуговує, бо грає афігєнний інструментальний Progressive Metal, котрий із задоволенням слухають не тільки прихильники важкої музики.
Отже, PA було створено аж 1999 року в м.Севастополі, наразі вони лабають у складі:
Євген Попов - гітара
Олександ Вітрогон - бас
Анатолій Половніков - ударні
Артем Маклаков - клавішні
Цікаво, що гурт до останнього часу не надто користувався прихильністю у неформатних журналістських колах, але мав інтерв'ю у всіляких офіціозних "Славах Севастополя" і т.п. Що не завадило їм регулярно з'являтися на сцені та назбирати чимало матеріалу до альбомів. Першачок "Mind Brothers" було видано 2004 року, а вже "Light Refraction" наприкінці минулого.
Власне, на підтримку останнього кружальця і відбувся виступ у театрі ТБМ. Завдяки останньому концерт вийшов камерний, що для подібної музики виявилося вельми непогано. Треба зауважити, що приміщення, за невеликих розмірів, має файну акустику. Люду на концерт назбиралося загалом небагато, під сотню чоловік, але цього якраз вистачило аби зайняти усі місця в залі.
Виступ було розділено на два акти, в першому PA відіграли кілька старих речей, а вже в другому заграли треки із нового альбому (диски з ним продавалися при вході, і по цілком демократичній ціні у 20 українських грошей). Власне, був заграний послідовно увесь диск.

Якщо послідовно відслідувати процес, то особисто в мене склалося досить цікаве враження про почуте. Почали вони дуже схоже на Pink Floyd (хто бачив запис Pulse, має зрозуміти), коли під легкий акомпанемент синтезатора Попов виконав доволі довгий гітарний вступ. Далі вони почали підвищувати темп і потужність, в одному місці дуже нагадавши Металліку часів Ride The Lightning, тоді ближче до середини трохи "заспокоїлись", а вже опісля змусивши слухачів "качатися" під Fit Of Anger, знову нарощуючи потужність і закінчивши хвилю одинадцятихвилинним треком Play Of Reflections, котрий зірвав овації. Насамкінець було викнонано Majestic спільно із Володимиром Тихомировим із гурту Друґіє, причому тре сказати, що партію Ґрехема Ґоснелла він виконав вельми пристойно. А завершено зовсім новим beta-треком, назви котрого я не пам'ятаю :)

Отже, вечір видався вдалим -- заряд паранормальної енергії отримано 8)

P.S. Скачати деякі речі можна на офіційному сайті Paranormal Activity, що я дуже раджу зробити.
P.P.S. Якщо вдасться, за деякий час постараюсь викласти трохи фоток з виступу.

Невеличка рецензія, чи то пак враження від альбому, останньої новинки минулого року, котра тільки нещодавно потрапила до рук.

Цей львівський гурт було створено літом 1997 року, за 9 років встигли тричі змінити вокалістів (деякий час ним встиг побути відомий Вітька з гурту АННА), врешті зупинившись на нинішньому складі. Більш детально можна почитати на їх сайті.
Хлопи грають екстремальний nu-metal. Раніше зловживали закосом під Slipknot, але на щастя перехворіли і зараз вже роблять щось своє. Встигли видати 2000 року альбом "Потвора" і зовсім нещодавно другий - "Діти асфальту", про котрий власне й мова.
Склад:
Стоділко Тарас - вокал
Яремій Михайло - гітари
Шопа Роман - бас
Дмитренко Арсеній - ударні
Web-сайт: bazookaband.com

Зовнішні враження про альбом. Якісна поліграфія, особливо радує, що за відсутности спонсорів таке зроблене. Майже всі треки для тих, кто цікавиться вітчизняним неформатом, не нові. Але якісно аранжовані й зведені. Знову ж таки, власними силами та силами симпатиків.
На кружальце втрапили наступні пісні:
01. Четвер
02. Діти асфальту
03. Ти ніщо
04. Віра
05. Безодня
06. Вірус
07. Світ гниє
08. Heretic Anthem (Slipknot cover)

Емоції. Цікаво, цікаво. Хіба малувато треків. Більшість пісень вийшла краща за демки, можливо окрім "Четвер", трохи інакше аранжування суб'єктивно зробило пісню менш м'ясистою.
Кавер на Slipknot сподобався, Тарасові трохи не вистачає трешу у вокалі, а музика на рівні, особливо останню хвилину добре засмалили :)
Загалом, сподобалось!
Оцінка: 4+

Придбати кружальце наразі можна, звернувшись до самих виконавців (контакти на сайті), власне я так і зробив. За відсутності спонсорської підтримки про дистрибуцію мова особливо не йде.

Дуже жалію, що не послухав хлопців коли були в Севастополі, пізно дізнався про виступ... Сподіваюсь ще почутися/побачитися на Red Alert 2007, коли буде така можливість.

P.S. Цікава думка опісля прочитання їх гостьової, залабали б шось типу "Gently", або треку "Slipknot" із "Mate, Feed, Kill, Repeat". Чи з вставками чистого вокалу як у (боже мій) Wait And Bleed. Ну то таке, цікаво було б почути.