Думаю, всі, або майже всі читали
дослідження Артура Кальмейєра про енергетичне майбутнє нашої цивілізації. Якщо ні -- то раджу. Є над чим задуматися.
Не збираюся обговорювати відношення автора до таких спірних питань як планова депопуляція, лише хочу спитатися вашої думки відносно того, як ці процеси вплинуть на вас особисто.
Отже, невеличке опитування. Мої відповіді нижче.
1. Як ви вважаєте, чи дійсно настануть важкі часи цивілізації зі зменшенням кількости нафти? Чи може знайдуться адекватні (й швидкі!) заміни.
2. У випадку, коли це все ж трапиться, що буде з Україною? Її економікою, суспільством, державою в цілому. З вашим містом зокрема.
3. Що буде з галуззю, в якій ви працюєте? Чи не зникне в ній потреба, й, відповідно, у вас як фахівцеві? Що ви будете робити, коли це трапиться?
4. Як ви збираєтеся влаштовувати своє життя на час кризи перехідного періоду? Залишатися по містах чи тікати до села? Облаштовуватимете екологічне не залежне житло чи чекатимете, як в 90-ті. Є взагалі думки з цього приводу?
Мої відповіді (чорновий варіянт).1. Я вважаю, що таки настануть. Електрику виробляти ще можна буде, але паливо... гудбай дешеві перевезення і вся глобалізована економіка посиплеться.
2. Важко передбачити, бо заважають емоції, котрі не підпускають песимістичні думки. Але. Міста офігєють в першу чергу: 1) вимкни воду і каналізацію -- вже кепсько; 2) транспортні проблеми -- проблеми з бізнесом; 3) будівництво загнеться, з одного боку це призведе до нового стрибка цін на нерухомість, але цілком можливо вона буде нікому не потрібна, через проблеми з інфраструктурою. Щодо Севастополя, то тут можуть початися погані речі, бо є шельф з нафтою та газом, для потенційною контролю над яким і тримається цей набір російських бляшанок тут, як і нафтогін з грузії до одеси морем. Може дійти до сутичок, чи ще чогось гіршого. Дуже постраждає село, котре буде відкинуто в 19 століття, бо ціни на паливо й так душать, а зростаючи ще і ще вони взагалі можуть повернути нас до використання коней та воликів. Звідси -- менше харчів, продрозверстки вже не буде, тому місто ще й голодатиме, або житиме з дач -- в кого є.
3. Інтернет піде в дупу. А разом з ним й ми, програмісти. Треба думати про зміну професії, коли ця стане непотрібною.
4. Я серйозно розглядаю варіянт повернення до рідного селища. Тим більше базис є: і земля і житло. Себе прогодувати можна буде на 100%. Водночас, розглядаю варіянти автономізації нині батьківського житла, встановлення власних джерел енергії, води і т.п. Це реально, і потрібно навіть без перспективи кризи. Чекати точно не буду.
Ваші варіянти. Кому не ліньки, попіарте у себе, може наберемо трохи думок та статистики з цього приводу.